Академік Моссаковський В. І. (вчений, ректор, особистість)

 
Володимир Іванович Моссаковський
(27.08.1919 – 13.07.2006)

В.І. Моссаковський – видатний учений-механік, талановитий педа­гог, блискучий організатор вищої школи, академік НАН України, Герой Соціалістичної Праці, Почесний громадянин м. Дніпропетровська, Заслуже­ний діяч науки і техніки України, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений професор і Почесний ректор Дніпропетровського національного університету, Лауреат Державної премії СРСР у галузі науки і техніки та Премії Ради Міністрів СРСР, член Національного комітету з теоретичної і прикладної механіки, Людина 2000 року за оцінкою Міжнародного Бібліографічного Інституту (Кембрідж, Велика Британія).
 
В.І. Моссаковський 22 роки (з 1964 по 1986 рр.) очолював Дніпро­петровський державний університет. Вчений заснував та 36 років завідував (з 1953 по 1989 р.) кафедрою прикладної теорії пружності (з 1992 р. – кафед­ра обчислювальної механіки і міцності конструкцій), був організатором і на­уковим керівником (з 1968 по 1989 р.) Проблемної науково-дослідної лабораторії міцності і надійності конст­рукцій ДНУ. Він – автор понад 270 наукових праць, з яких 7 монографій. Під його безпосереднім керівництвом захищено 11 докторських та 47 кандидатських дисертацій. В.І. Моссаковський вніс значний вклад у розвиток фундаментальних напрямків механіки деформів­ного твердого тіла. Вчений став одним із фундаторів і керівником відомої в Україні і далеко за її межами Дніпропетровської наукової школи механіки.
 
В.І. Моссаковський нагороджений Золотою медаллю «Серп і Молот», двома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня, орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани», За Мужність, орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За бойові заслуги», «За взяття Берліна», «Маршал Г.К. Жуков», Почесними грамотами Верховної Ради України (неодноразово) та багатьма іншими високими відзнаками. Ім’я В.І. Моссаковського занесено до Книги Трудової Слави Дніпропетровщини.
 
Народився майбутній учений 27 серпня 1919 року в м. Меліто­поль у сім’ї службовця. Після закінчення в 1939 році середньої шко­ли №38 м. Дніпропетровська з золотою медаллю В.І. Моссаковський вступив до фізико-математичного факультету Дніпропетровського державного університету (ДДУ). У жовтні цього ж року його при­звано до Червоної Армії і далі, прямо зі строкової служби – на Велику Вітчизняну війну.
 
Пройшов 1-й і 3-й Білоруські та 1-й Український фронти, брав участь у Барановичівській, Брестській, Каунаській, Кенігсберзькій, Берлінській операціях. Дешифрувальник звукової батареї розвідувального дивізіону Барановичівської бригади Володимир Моссаковський, використовуючи логарифмічну лінійку, арифмо­метр і знання з математики, за звуком ворожих пострілів засікав батареї, визначав координати і допомагав нашим артилеристам вес­ти прицільний вогонь по ворогу. Бойові заслуги В.І. Моссаковського відзначені орденом Червоної Зірки та медалями.
 
Повернувшись з фронту після шестирічної перерви в навчанні, він у грудні 1945 р. поновився на першому курсі ДДУ. Тут по-справжньому розкривається його блискучий талант майбутнього вче­ного. За 11 років В.І. Моссаковський пройшов шлях від першокурсника до доктора наук. З відзнакою закінчує фізико-математичний факуль­тет, у 1950 році вступає до аспірантури і через 2 роки, достроково, захищає кандидатську дисертацію, а через 4 роки (1956 р.), будучи докторантом Інституту механіки АН СРСР (м. Москва, 1954–1956), докторську дисертацію на тему «Деякі просторові контактні задачі теорії пружності». Одержані фундаментальні результати стали потужним підґрунтям для подальших досліджень процесів деформування пружних тіл в умовах контактної взаємодії, які згодом були реалізовані ним особисто та в роботах його чисельних учнів.
 
Широко відомими стали отримані В.І. Моссаковським результа­ти в області математичної теорії пружності, теорії тріщин і механіки крихкого руйнування, статики й динаміки тонкостінних конструкцій. Багато його робіт з математичної теорії пружності одержали міжна­родне визнання. Ним, уперше з вичерпною повнотою, розв’язані мі­шані задачі теорії пружності для півпростору з круговою лінією роз­ділення граничних умов, задача для простору з плоским круговим розрізом, ряд просторових контактних задач зі змінною областю контакту. У процесі досліджень задач механіки деформівного твердо­го тіла В.І. Моссаковський отримав нові результати в теорії аналітич­них функцій і інтегральних перетворень, аналітичної теорії диферен­ціальних рівнянь, запропонував ефективні алгоритми дослідження контактних задач для некругових у плані штампів та розв’язання диференціальних рівнянь класу Фукса, до яких зводяться багато важливих мішаних задач теорії пружності.
 
Під безпосереднім керівництвом В.І. Моссаковського розробле­но нові інтерференційно-оптичні методики досліджень, що дозво­лило одержати ряд вагомих експериментальних результатів з проб­лем контактної взаємодії твердих тіл, а також статики й динаміки неоднорідних тонкостінних конструкцій. Його дослідниць­кому стилю властиве добре продумане використання математичного апарату і глибоке проникнення у фізичну сутність проблеми. Він був гарячим прихильником широкого застосування експерименталь­них методів для обґрунтування робочих гіпотез теорії і перевірки одержаних результатів на практиці.
 
Маючи тонке інженерне мислення, В.І. Моссаковський з 1957 року плідно співпрацює з ученими та інженерами конструкторського бюро ракетно-космічної техніки «Південне». Під його керівництвом та за активною участю розроблено унікальні методики розрахунку сило­вих конструкції. Його заслуги на цій царині відзначені Державною премією СРСР (1970 р.) і Премією Ради Міністрів СРСР (1981 р.).
 
Ураховуючи потреби у фахівцях з міцності і надійності конст­рукцій ракетно-космічної техніки, в 1953 році на фізико-технічному факультеті ДДУ відкрито кафедру механіки суцільного середовища, яку майже відразу ж перейменували в кафедру аеромеханіки та теорії пружності, засновником і завідувачем якої майже 40 років був В.І. Моссаковський. При кафедрі ним створено (1969 р.) Проблемну науково-дослідну лабораторію міцності і надійності конструкцій, де велися фундаментальні та прикладні дослідження задач механіки контактної взаємодії, статики й динаміки тонкостінних конструкцій, механіки руйнування та оптимального проектування конструкцій. Керовані В.І. Моссаковський колективи кафедри та лабораторії одер­жали вагомі наукові результати, багато з яких мали як фундаменталь­не наукове значення, так і широке впровадження в інженерну практи­ку. У результаті науково-педагогічної та організаторської діяльності В.І. Моссаковського в Дніпропетровську склалася відома наукова шко­ла в галузі механіки деформівного твердого тіла, яка стала одним і з провідних підрозділів цієї галузі, а вихованці створеної ним кафедри продовжують справу вченого в науково-дослідній та педагогічній ро­боті Дніпропетровського національного університету та у провідних конструкторських бюро ракетно-космічної та авіаційної техніки, вищих навчальних закладах і науково-дослідних інститутах НАН України.
 
Визнанням наукового авторитету професора В.І. Моссаков­ського стало його обрання в 1967 році членом-кореспондентом, а в 1972 році – дійсним членом АН УРСР по відділенню «Механіка, математика і кібернетика».  
Професор В.І. Моссаковський був ініціатором і головою оргко­мітетів великої кількості авторитетних наукових конференцій і симпозіумів, виступав з доповідями на міжнародних конгресах з теоретичної і прикладної механіки (США, 1968; Нідерланди, 1976; Канада, 1980; Данія, 1984), Всесоюзних з'їздах з теоретичної і приклад­ної механіки, наукових конференціях і симпозіумах. Він був членом Національ­них комітетів з теоретичної і прикладної механіки України і Росії. Протягом ряду років керував Науковою Радою НАН України Придніпровського регіону з проблеми «Кібернетика». 
В.І. Моссаковський очолював роботу редколегій відомих науко­вих видань, у тому числі – міжвузовських збірників наукових праць «Гідроаеромеханіка і теорія пружності», «Динаміка і міцність важ­ких машин». Він був відповідальним редактором Вісника Дніпропет­ровського університету, серія «Механіка», фахових збірників науко­вих праць «Проблеми обчислюваль­ної механіки і міцності конструк­цій», «Методи розв’язування прикладних задач механіки деформів­ного твердого тіла», серії збірників наукових праць Інституту кібернетики НАН України та ін.
 
Важко переоцінити внесок професора В.І. Моссаковського в розвиток Дніпропетровського державного університету, ректором якого він був протягом 22 років. За цей час істотно зріс якісний рівень науково-викла­дацького складу, значно зміцнилась матеріаль­но-технічна база університету, введено до ладу нові навчальні і наукові корпуси та створено могутній обчислювальний центр. Було організовано нові факультети, кафедри і лабораторії, зміцнено зв'язки з навчальними закладами і промисловими підприємствами. 
Насамперед це виразилося у побудові та введенні в експлуата­цію нових об’єктів, серед яких були головний навчально-адміністра­тивний корпус, корпуси №8, 9, 10, 11, спецкафедра (корпус №13), стрілецький тир, житловий будинок, експозиційна оранжерея бота­нічного саду, перша черга експериментально-господарського блоку, культурно-побутовий корпус, спортивно-оздоровчий табір у с. Коче­режки Павлоградського району (новий комплекс), стаціонарне хокейне поле, два гуртожитки (№4 і №5) у сукупності більше, ніж на 1,5 тис. місць.
 
Новий навчальний корпус №1 дав можливість тільки філологіч­ному факультету, що зайняв у ньому 7 поверхів, одержати 26 навчаль­них аудиторій для україно-російського і 25 аудиторій для романо-германського відділень; 26 кабінетів зайняли кафедри і деканат. На факультеті одержали приміщення лабораторія прикладної лінгвісти­ки, два літературних кабінети, методичний та ін. Два поверхи зайняв історичний факультет. Тут же розмістився ректорат. 
Корпус №1 став візитною карткою університету, його зображен­ня обов’язково присутні у фотоальбомах про Дніпропетровськ, на листівках, календарях, поштових конвертах.
 
До кінця 70-х рр. університетом побудовані і введені в експлуа­тацію навчально-лабораторний корпус радіофізичного факультету (№12), спортивний комплекс із 4 спортивними залами і 2 плавальни­ми басейнами. У повному обсязі налагоджено дослідно-експеримен­тальне виробництво. 
Результатами цієї роботи стало поліпшення умов праці і побуту викладачів і студентів університету. Вперше за багато років універси­тет зміг відмовитись від оренди приміщень інших організацій, перейти на однозмінні заняття.
 
Упродовж десятиріччя було реалізовано складені в минулі роки плани щодо відкриття нових факультетів. У 1971 р. відбувся поділ історико-філологічного факультету, в результаті якого був створений (або, вірніше, відтворений) історичний факультет у складі кафедр історії СРСР і УРСР, загальної історії, фізичної і економічної географії. У 1976 р. відкрито економічний факультет (кафедри економіки народного господарства, економіки й організації вироб­ництва, політичної економії), а 1977 р. – радіофізичний (кафедри радіоелектроніки, фізики надвисоких частот, ЕОМ, загальної фізики). У ці роки почалася підготовка студентів за новими спеціальностями, серед яких: економіка праці, прикладна математика, економічна кібернетика, електронно-обчислюваль­ні машини, мікробіологія, гідробіологія, інженерна геологія. Для забезпечення навчального процесу створено і нові кафедри, такі як: економіки народного господарства, мікробіології, англійської філології, німецької філології, гідрогеології, інженерної геології, охорони праці та ін. 
Університет увійшов до 26 провідних вузів СРСР.
 
Видатна науково-педагогічна і громадська діяльність та наукові досягнення В.І. Моссаковського в прикладній механіці й механіці деформівного твердого тіла відзначені званням Героя Соціалістичної Праці (1982 р.) й іншими урядовими нагородами. В.І. Моссаковський двічі (1975, 1980 рр.) обирався депутатом Верховної Ради СРСР. У 1998 році його визнано гідним однієї з найвищих нагород України – ордена Ярослава Мудрого, а в 1999 р. – звання «Почесний громадянин м. Дніпропетровська». Його обрано також членом Президії обласної ради ветеранів, президентом Фонду соціального захисту вчених і їх родин. Міжнародним Бібліографічним Інститутом (Кембридж, Велика Британія) В.І. Моссаковський визнаний Людиною 2000 року.
 
В.І. Моссаковський був надзвичайно багатогранною творчою особистістю. Талановитий учений-механік він, водночас, був носієм культури в найвищому розумінні цього слова. Володів багатьма іноземними мовами, глибоко знав історію, був закоханий у літературу, добре грав у шахи, любив спорт, його приваблювали всі грані життя.
 
Для своїх учнів – він, насамперед, був доброзичливим і муд­рим наставником. Широка ерудиція, талант дослідника й організа­тора, висока наукова принциповість і вимогливість, тонке відчуття нового і перспективного у поєднанні з умінням створити в колективі обстановку наукової творчості, були притаманні йому протягом усіх років діяльності. В.І. Моссаковський – достойний взірець у науко­вому пошуку, педагогічній роботі, ставленні до праці.
 


«Особливий злет наукової творчості Університету цілком справедливо пов’язується з ім’ям академіка, Героя Соціалі­стичної Праці Володимира Івановича Моссаковського»

М.В. Поляков, член-кор. НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, ректор ДНУ


«Під керівництвом В.І. Моссаковського склалася відома не тільки в Україні, але і за її межами наукова школа в галузі механіки деформівного твердого тіла, яка стала одним із провідних підрозділів цієї галузі»

В.С. Гудрамович, член-кор. НАН України, доктор технічних наук, професор


«Впевнений, що ще багато поколінь студентів, викладачів, науковців будуть користуватись результатами діяльності цього видатного вченого, ректора і громадянина, а велич цієї Людини з роками стане ще виразнішою »

А.П. Дзюба, д-р техн. наук, професор, завідуючий створеної В.І. Моссаковським кафедри